Щороку 11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів. Саме цього дня 1945 року в'язні Бухенвальда підняли повстання проти своїх катів, що стало одним із символів боротьби за свободу та людську гідність.                           Євреї, роми, українці та представники інших національностей опинилися за колючим дротом нацистських фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами.

У 1933 – 1945 роках нацистами було створено приблизно 5 тисяч концентраційних таборів в Німеччині й в окупованій ними Європі. На Україні, під час окупації, нацисти розгорнули широку мережу гетто, а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення – майже біля кожного невеликого міста та села розташовані яри, куди зганяли та розстрілювали чоловіків, жінок і дітей.

Історична довідка.

Для багатьох тисяч людей в Україні та за її межами географічна назва Доманівка є символом скорботи, трагізму і пам’яті про табори гетто,  криваву зиму 1941-1942рр. Саме тут нацистами було створено величезний табір для знищення десятків тисяч євреїв. Дорога смерті йшла через Доманівку, Зелений Яр, Вікторівку, Щасливку.

5 серпня 1941 року 54 армійський німецький корпус при підтримці 3 румунської армії та угорського мотоциклетного корпусу окупували Доманівщину. Настали чорні дні нацистської неволі, які продовжувались довгі 32 місяці. Окупанти завели на території «новий порядок», створили «табори смерті» і «гетто».

У листопаді 1941-го до Доманівки почали зганяти євреїв з Одеської, Вінницької та Кіровоградської областей. А також із Молдови й Румунії.

Через Доманівський концтабір з 10 вересня по 18 грудня 1941 року пройшло загалом 120 000 осіб. В’язнів розміщували у будівлях кінотеатру, райспоживспілки, хлівах, конюшнях і фермах колгоспів. А 18 грудня в с.Доманівка було передано конвоєм німецько - румунської жандармерії румунському коменданту Церковнику і його помічникові Посталайтію 20 000 в’язнів. Наступного дня розпочалися масові розстріли на південно-західній і східній околицях Доманівки.

Формальним приводом до рішення румунського губернатора знищити всіх євреїв, які на той час знаходилися в Доманівці, став спалах тифу серед в’язнів.

Відомо, що останній транспорт з євреями (близько 400 осіб) був відправлений з Одеси 23 червня 1942 р. Частину з них було розстріляно, а частину розмістили в Доманівці, де вони згодом,  були вбиті. У січні – лютому 1942 р. у Доманівському таборі було вбито 18 000 єврейських в’язнів. У Доманівці вбивали по 300–400 кожні 3 – 4 дні; таким чином, кровопролиття тривало два місяці.    Останній випадок знищення євреїв на Доманівщині був зафіксований в березні 1944 року. До моменту звільнення Доманівщини  в 1944 році у таборі живими залишилося тільки 150 осіб.

Крім  великомасштабних розстрілів, також проводилися менш чисельні за кількістю жертв. Так, загоном «самооборони» хутору Нова Америка, до складу якого входили 32 колоністи, із січня по жовтень 1941 р. на території Доманівщини було знищено  у с. Шевченко – 250 чоловік  мирного єврейського населення.

Сьогодні Україна, як і весь світ, вшановує пам’ять жертв нацистських злочинів.

Цей день нагадує нам про важливість збереження історичної пам’яті та необхідність протистояти будь-яким проявам насильства, диктатури та людиноненависницької ідеології.На жаль, на наших очах пишеться нова історія але зі старим змістом. Вторгнення росії в Україну показало, що світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.